Шлях у професію.

   Профорієнтація — один із ключових напрямків роботи Веселинівської дитячої бібліотеки. Традиційними для нашого закладу стали зустрічі читачів із професіоналами своєї справи, які допомагають молоді знайти правильний шлях у житті. Цього разу гостею бібліотеки стала Олена Станіславівна Парфьонова — кар’єрний радник Веселинівського відділу Центру зайнятості. Спілкування відбулося з учнями 11-А класу Веселинівського ліцею, для яких питання «ким бути?» зараз є найбільш актуальним.

На початку зустрічі пані Олена детально ознайомила одинадцятикласників із діяльністю Служби зайнятості, пояснивши, з якими запитами та в який час молодь може звертатися за допомогою. Учні дізналися про реальний стан ринку праці в нашому регіоні: які професії сьогодні мають найбільший попит та як скористатися сучасними цифровими інструментами сайту Державної служби зайнятості.

Далі зустріч перейшла у формат щирого та конструктивного діалогу. Як виявилося, більшість випускників ще остаточно не визначилися з вибором майбутнього фаху та навчального закладу. Спікерка дала учням декілька фундаментальних порад:

Тверезий погляд: Важливо обирати професію, зважаючи не лише на власні бажання, а й на реальні здібності та можливості.

Без ілюзій: Слід вивчати всі «плюси» та «мінуси» майбутньої спеціальності, уникаючи надмірної романтизації професійного життя.

Мистецтво самопрезентації: Окрему увагу приділили правилам написання резюме. Олена Станіславівна наголосила, що якісне резюме — це головна професійна візитівка, яка формує перше враження про кандидата та демонструє його цінність, навички й потенційні здобутки.

Такі зустрічі допомагають старшокласникам почуватися впевненіше перед дорослим життям, перетворюючи страх невідомості на чіткий план дій. Дякуємо учасникам за активність, а фахівцям — за професійну підтримку нашої молоді!

Уклін загиблим воїнам пера.

   До Всесвітнього дня поезії ми схиляємо голови перед воїнами пера — поетами, письменниками, журналістами, які віддали життя за нашу свободу. Їх полягло уже більше 230.Кожен із цих 230 митців — це не просто цифра в статистиці, це недописана книга, несказане «люблю» і вічний рядок у літописі нашої свободи. Ми разом з учями 9-В класу Веселинівського ліцею вшановуємо тих, хто писав історію нашої свободи не лише чорнилом, а й власним життям. Кажуть, що коли говорять гармати, музи мовчать, але український досвід доводить зворотне: поезія стає нашою бронею.

Сьогодні згадували і читали поезію тільки деяких з них, тих чия поезія звучала особливо гостро:

· Максим Кривцов («Далі»): Поет, який казав, що його вірші — це «проростання життя». Він загинув у пікселі, залишивши нам свої «Вірші з бійниці».

· Вікторія Амеліна: Вона була голосом тих, хто не міг говорити. Вона знайшла щоденник Володимира Вакуленка, щоб світ дізнався правду, а сама стала жертвою російської ракети в Краматорську.

· Володимир Вакуленко: Письменник, якого окупанти вбили за те, що він був Українцем. Його голос звучить тепер у кожному рядку знайденого під вишнею щоденника.

· Гліб Бабіч: Наш миколаївець, позивний «Лєнтяй». Його пісні, як-от «Ті, хто тримають небо", стали гімнами боротьби. Його поезія — це залізо, перетворене на слово.

· Олексій Кваша: Поет із нашого краю, який писав ніжні вірші та казки для дітей, а загинув як справжній воїн, рятуючи товариша. Це приклад найвищої любові до ближнього.

Вони любили життя, мріяли про перемогу так само, як і ми.

«Родинні історії Бориса Мозолевського: Голос роду під небом Веселинівщини»

 У лютому цього року виповнилося б 90 років нашому видатному земляку — людині, чиє ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію світової археології та української поезії, — Борису Миколайовичу Мозолевському. Цій знаковій даті було присвячене засідання Клубу цікавих зустрічей, яке перетворилося на справжню подорож у часі під назвою «Родинні історії Бориса Мозолевського».

    Головною гостею заходу стала племінниця славетного археолога — Олена Валентинівна Добровольська. Завдяки її щирій розповіді постать Мозолевського ожила перед очима учнів 8-А класу Веселинівського ліцею. Це не була суха лекція — це було живе спілкування про людину, яка понад усе цінувала своє коріння. Учні мали унікальну можливість почути родинні легенди, зворушливі перекази та спогади, що дбайливо передаються в сім'ї Мозолевських із покоління в покоління.

   Особливої атмосфери зустрічі додали сімейні реліквії — старі фотографії, принесені пані Оленою. З цих чорно-білих світлин на дітей дивився не просто першовідкривач Золотої Пекторалі, а люблячий син, брат і дядько. Ці образи рідних і близьких людей знайшли своє безсмертя і в поезії Бориса Миколайовича, адже він неодноразово присвячував їм свої проникливі рядки, перетворюючи звичайні життєві моменти на високе мистецтво.

   До розмови долучилися також завідуюча Веселинівської дитячої бібліотеки Галина Федорівна Сєвач і директор Веселинівського історичного музею Юрій Петрович Бурим, які допомогли школярам глибше зрозуміти масштаб особистості земляка та важливість збереження нашої культурної спадщини.

     Ця зустріч у бібліотеці стала ще одним доказом того, що велика історія починається з рідного порогу, а пам'ять про таких велетнів духу, як Борис Мозолевський, житиме доти, доки ми пам'ятаємо свої родинні легенди.

Фінальним акордом заходу стало читання поезій Бориса Мозолевського. Учні проникливо декламували рядки про найдорожче: материнську любов, пошук власного призначення та нерозривний зв’язок із рідною землею.

«Слово Кобзаря у дитячих серцях».

 Конкурс читців поезії під такою назвою допоміг дітям розкрити свої артистичні здібності та відчути силу рідного слова, Маленькі декламатори з великим трепетом і щирістю читали безсмертні рядки поета. Переможцем став Матвій Дудяк,

Світле слово Кобзаря.

    літературно-мистецька година у бібліотеці

Сьогодні у нас особливе натхнення — ми провели літературно-мистецьку годину, присвячену 212-й річниці від дня народження Великого Кобзаря. Учасниками заходу стали допитливі учні 2-В класу Веселинівського ліцею разом зі своєю вчителькою Л.П. Мігдаль.

Захід розпочався з презентації книги Юлії Черевань «Хто такий Тарас Шевченко», яку провела бібліотекар Н.В. Гончаренко. Це видання у доступній та захопливій формі відкрило дітям шлях маленького Тараса — від звичайного хлопчика до геніального поета та художника. Обговорення книги перетворилося на справжній живий діалог: другокласники вразили своєю щирістю та активністю, роздумуючи про дитинство Кобзаря та його любов до рідної землі.

Яскравим завершенням заходу став конкурс читців. Маленькі декламатори з великим трепетом і старанністю читали безсмертні рядки Шевченка, вкладаючи у кожне слово дитячу безпосередність та глибоку шану. Тепер постать Тараса Григоровича стала для дітей ближчою та зрозумілішою, а його слово — джерелом гордості за свою країну.